НБУ "Консервує" кризу, - екс глава ради НБУ

НБУ своїми діями в монетарній політиці фактично "консервує" кризові процеси замість того, щоб стимулювати економічну санацію. Таку думку в інтерв`ю газеті "Дзеркало тижня. Україна" висловив багаторічний президентський радник (1994-2004 рр.), голова Ради НБУ і Національного інституту стратегічних досліджень (2000-2005 рр.) професор Анатолій Гальчинський.

"На 2015 р. було встановлено стелю збільшення грошової бази на 27%, а фактично, згідно з даними НБУ, вона зросла лише на 0,8%. Темпи зростання грошової маси торік були майже втричі менші за номінальне зростання ВВП. У підсумку замість монетарного стимулювання економічної санації наявний протилежний ефект — консервації кризових процесів.
Необхідна глибока корекція монетарної політики НБУ — монетарна політика зростання, яка могла б стати базисною основою загального оздоровлення економічного процесу, його стимулюючою передумовою. Існує вагомий не тільки світовий (насамперед "Новий курс" Рузвельта), а й наш власний досвід реалізації відповідної моделі. Багато питань економічного зростання 2000–2004 рр. (а це більш як 8% зростання ВВП на рік) вирішувалися не тільки завдяки сприятливій зовнішній кон`юнктурі, а й механізмами монетарного стимулювання. Цей досвід зберігає конструктивний потенціал і сьогодні. Його необхідно використати.

Торкнуся лише одного аспекту цієї багаторівневої проблеми. Політика економічного зростання передбачає випереджальні темпи пропозиції грошей, створення на цій основі грошового інвестиційного запасу, доступного суб`єктам ринку. У 2000–2004 рр. щорічний приріст грошової маси коливався в межах 27–32%, але це не провокувало інфляції, яка залишалася оптимальною для умов економічного зростання. Показовим у цьому був 2002 р. — при збільшенні грошової маси на 31% роздрібні ціни не лише не зросли, а й знизилися на 0,2%. Як це підтверджено даними проведеного нами аналізу, додаткову грошову масу було поглинуто в основному інвестиційним попитом.

На прикладі емісійної амплітуди минулих років хочу лише привернути увагу до потенціалу можливих рішень у цій найбільш чутливій сфері монетарної політики. Такий лаг можливостей існує і в її інших напрямках. Що пропонується на поточний рік? Згідно з прогнозними оцінками, ВВП повинен зрости на 2%, інфляція — на 12, а грошова маса — на 11,5%. Порівняйте ці параметри і ви побачите, що здійснювана 2015-го політика стиснення фактично пролонгується (нехай і в помірних масштабах) і на 2016 р. У моєму розумінні, це помилкова позиція", - зазначив А. Гальчинський.

За словами експерта, класична модель таргетування інфляції виявилася функціонально вразливою для умов перехідної економіки. "Вона не враховує структурну двоїстість інфляційного процесу, поєднання в ньому так званої інфляції попиту, яка має монетарну природу і дійсно стримується стисненням пропозиції грошей, і так званої інфляції витрат, яка формується на іншій, немонетарній, основі. Підвищення тарифів — це один з прикладів інфляції витрат. Їх регулювання — функція не НБУ, а уряду. У цьому разі стискання пропозиції грошей дає негативний ефект", - каже він. Маємо колізію — для досягнення антиінфляційного ефекту у першому випадку грошей повинно бути мало, у другому їх повинно бути достатньо. НБУ не знає, як вирішувати цю дилему.

Важливо й інше: якщо інфляція має не тільки грошову природу, то суб`єктом таргетування не може бути лише НБУ. І в цьому питанні необхідна дієва координація зусиль банку і уряду, говорить професор. "Необхідна реальна зацікавленість уряду і НБУ в істотному зниженні інфляції. До тих пір, поки інфляційний податок буде залишатися одним з найважливіших факторів вирішення фіскальних проблем, всякі міркування про дієвість політики таргетування будуть залишатися суто декларативними", - резюмує фахівець.