Порошенко та Яценюк пожертвували парламентом

Верховна Рада зайшла у стан, що в боксерів називається клінч.

Це коли спортсмен ще не падає, але удари тримати не може, вчепився в суперника. Йому невимовно важко, глядачам — неприємно, арбітрові — гидко. Втім, довго продовжуватися це не може, результат уже відомий. І це — кінець.

У таку ситуацію Верховна Рада ­загнала себе після того, як 16 лютого не відправила у відставку уряд Арсенія Яценюка.

Ті, хто розплановував ­вівторкове голосування, сподіваються: далі все залишиться так, як раніше. Тобто уряд Яценюка продовжить працювати, усі попередні домовленості й договорняки дотримуватимуться. Але так, як раніше, уже не буде.

16 лютого Верховну Раду знищили в очах людей. Можливо, не всі це зрозуміли. Однак дуже швидко ця думка утвердиться в суспільстві.

Що відбулося 16 лютого?

Президент нібито зайняв чітку позицію — звернувся до генпрокурора і прем'єра із закликом піти у відставку. Це мало позитивний відгук у людей.

Що робить прем'єр? Він теж показує, що має позицію. Кабмін повним складом приходить до Верховної Ради, вислуховує претензії на свою адресу, робить щось схоже на звіт. А далі звертається до народних депутатів — ми сприймемо, якщо ви проголосуєте за нашу відставку.

І що робить Верховна Рада? Визнає роботу уряду незадовільною. Але у відставку його не відправляє.

Отже, парламент — із трьох суб'єктів, які брали участь у розігруванні цього спектаклю, — єдиний продемонстрував суспільству, що не має позиції.

Взагалі ніякої.

Порошенко та Яценюк, якщо говорити мовою шахів, пожертвували Верховною Радою. У парламентсько-президентській державі парламент недіє­здатний. Його тепер фактично немає. Це означає, що Україна приречена на дострокові вибори народних депутатів.

Так, у межах чинного законодавства це нібито нереально. Але й за Януковича — у межах того законодавства — не можна було зробити так, щоб президент утік із країни. Однак можна було довести країну до такого стану, коли людей перестають цікавити закони. Нинішня влада рухається тим же шляхом.