Зураб и лыжные инструкторы или УТ-1 навеки с нами
В результате всех манипуляций с отбором кандидата на главу НОТКУ получается то же УТ-1, только с новой вывеской и техническими кандидатами. Сомнительным является фаворит гонки Зураб Аласания и его технический кандидат Роман Выбрановский, а остальные – еще хуже. Как не меняй название, не переставляй стулья, УТ-1, обречено на функцию рупора линии «единственно правильной партии». И тому есть много причин. (продолжение - на украинском языке)Відбір кандидата на посаду Голови правління НСТКУ відбудеться 10 квітня. Але стан речей і список кандидатів показує, що ситуація патова: незалежного суспільного мовника в Україні не буде. Голова й члени Правління НСТУ обираються на 4 роки шляхом голосування членів Наглядової ради. Голова Правління НСТУ не може бути обраним більше ніж на 2 строки поспіль. Згідно з положенням, при обранні голови та членів Правління НСТУ Наглядовою радою НСТУ враховується відповідність претендента кваліфікаційним вимогам, що висуваються до генеральних директорів телерадіокомпанії, наявність високих моральних якостей та суспільного авторитету претендента. Про моральні цінності і суспільний авторитет ми ще поговоримо пізніше. По-перше, сам по собі склад Наглядової ради є невипадковим. До неї входять особи, за якими стоять політичні сили, зокрема БПП та Народний Фронт, в їх дивовижному переплетенні. Найцікавіше, що у фіналі політичні «стежки» представників Наглядової ради збігаються в лінію, яка веде до одіозного голови адміністрації Януковича - Сергія Льовочкіна, який схоже, так і не втратив свого впливу на медіаринок і медіаспільноту в Україні. За такого розкладу, члени Наглядової ради вибиратимуть керівника, який влаштовує їхніх політичних спонсорів повною керованістю і передбачуваністю. По-друге, перейменований у «Суспільне» єдиний національний телеканал в Україні так і залишиться УТ-1 в питанні якості й достовірності контенту. Іронія в тому, що в абревіатурі змінилась лише одна буква, на тому й все. Було НТКУ, стало НТСУПо-третє, і тут ми переходимо до професійності і категорій моральних цінностей та суспільного авторитету, погляньмо на список кандидатів: ними суцільно є представники того ж УТ-1 (НТКУ): (http://stv.detector.media/reformuvannya/movlennya/ do_konkursu_na_golovu_pravlinnya_nstu_dopustiti_vis im_kandidativ/)Ними стали Зураб Аласанія (генеральний директор НТКУ 2014-2016 років), Роман Вибрановський (колишній журналіст, піарник міністра Демчишина, екс-директор з виробництва публіцистичних програм на Першому національному, і «дотеперішні» підлеглі й колеги Аласанії з УТ-1: Олександр Зорка (віце-президент НТКУ, директор Дирекції програм НТКУ з 2001 по 2005 рік), Олександр Коваленко (начальник цеху електростанції в НСТУ з 2011 року і дотепер), одіозний комсомолець Олег Наливайко (голова Держкомтелерадіо з 2014 року і дотепер), і кілька «лижних інструкторів»: Юрій Дараган (екс-гендиректор телеканалу Сумщини ТРК «Відікон», головний продюсер сумського телеканалу СТС до квітня 2016 року), Олександр Зирін (телепродюсер, режисер і оглядач), Марек Сіерант (громадянин Польщі, фрілансер, співпрацював із телеканалами EspresoTV та 3S.tv,спецкореспондент на TV Republika і TV Polsat). (http://stv.detector.media/reformuvannya/movlennya/ do_konkursu_na_golovu_pravlinnya_nstu_dopustiti_vis im_kandidativ/)Ситуацію коротко можна назвати «Аласанія, Аласанія, Аласанія, Аласанія», диявол і кілька «лижних інструкторів», серед яких є й поляк, який як і член Наглядової Ради Портніков, є людиною Княжицького. Іншими словами, як не крути, а без старого Аласанії в новому форматі - ніяк. Саме завдяки цьому «успішному менеджеру» українці не мали змоги дивитись трансляцію Олімпійських ігор, де українська команда увійшла до трійки призерів. Такої ганьби за останні 20 років безперервних «криз» і дефіцитів у бюджеті країна ще не знала. Сам Зураб Григорович перед звільненням з НТКУ жалівся на катастрофічну ситуацію з фінансуванням. На це є дві відповіді. Одна - універсальна: менше треба красти, - що може сказати кожен українець очільнику державної структури. Бо якщо ця структура збиткова, чому ж її колишній керівник щоразу вертається на те ж місце? Значить, можна щось взяти капіталізувавши суспільний телеканал. Друга - на те й менеджер, щоб правильно і ефективно залучати і розподіляти кошти, а не жалітись на їх брак. Краще спрямувати кошти на трансляцію Олімпіади, аніж транслювати шароварництво і інший непотріб, зокрема «авторські програми» чиїхось коханок і коханців на русском язикє, - такий контент й задарма не потрібен. Зураб Григорович ставить собі в плюс приватизацію державної власності, що насправді є грабунком громадян: через схему публічних акціонерних товариств, підконтрольних окремим особам, державне майно за безцінь переходить до приватних рук. В результаті в Україні офіційно не залишиться жодного ЗМІ, яке було б не підконтрольним олігархам або цілковито в їх приватній власності. І все ніби законно. Парадокс: підприємствами в державній, себто народній, власності очільники керують вкрай погано, а як тільки змінюється форма власності, діється якесь диво: раптом робота налагоджується. То може справа тільки в контролі? Другий кандидат, Роман Вибрановський, позиціонує себе незалежним журналістом, реформатором і правдоборцем, але замовчує свою основну діяльність за період 2014-2016 р.р. - особистим радником-консультантом з PR і комунікацій зі ЗМІ Володимира Демчишина, міністра енергетики і вугільної промисловості від БПП. Журналіст-фрілансер Вибрановський володіє шістьма об’єктами нерухомості, - самостійно або разом з батьками чи дружиною, в тому числі офісними площами у Львові. Адже почав тертися при владі ще з 2000-х, зокрема в 2003 міцно співпрацював з Тарасом Стецьківим, НСНУ «Наша Україна», був керівником програми «Простір змін» фонду Арсенія Яценюка (2008-2009). під час Майдану «працював з іноземними журналістами від інформаційно-аналітичного центру РНБО», як він сам зазначає у автобіографії. Виявляється, на документалістиці в Україні можна було заробляти сотні тисяч гривень. В тому числі на «фінансово неспроможному НТКУ», де виходила спроба політичного ток-шоу «Дебати PRO». Чому журналісти прагнуть робити політичні ток-шоу, здогадуєтеся? Адже запрошуючи чиновників, представників політичних партій і депутатів від різних фракцій, до слова, їм створюється додатковий піар. У кожного політика є свій бюджет на оплату появ на телебаченні, в ЗМІ, а тому, маючи право вибору, журналісти цілком добре починають заробляти, отримуючи «надбавки» в конверті від запрошених осіб. Саме тому ніяк не щезнуть з телеекранів політики, які давно дискредитували себе і сягнули абсурду. Ці платять найкраще. Зрештою, Роман Вибрановський є технічним кандидатом на користь колищнього шефа - Зураба Аласанії. Ще один кандидат, Юрій Дараган розпочав кар’єру на Сумській ОДТРК у 1988 році. Із 1996 по 2003 роки працював власним кореспондентом УТ-1 у Сумській області. 2003 року тодішній очільник Сумської області Володимир Щербань призначив Юрія Дарагана генеральним директором найстарішого з приватних телеканалів Сумщини - ТРК «Відікон». «Відікон» негативно висвітлювала студентські протести в Сумах у 2004 році, а також Помаранчеву революцію, пише медіа-аналітичний сайт детектор.медіа (http://stv.detector.media/reformuvannya/movlennya/ scho_treba_znati_pro_kandidativ_na_golovu_pravlinny a_suspilnogo_movlennya/). Медіаексперт Олексій Захарченко у статті «Медіасфера Сумщини як відображення політичного життя області» виданню Media Sapiens написав, що у 2005 році "Відікон» став еталоном джинсового телеканалу - сюжети в новинах продавалиться будь-кому, хто здатен за них заплатити. Згідно з моніторингом новин регіональних телеканалів, опублікованому на Media Sapiens, «Відікон" за правління Юрія Дарагана був одним із лідерів за розміщенням джинси в новинах серед регіональних українських телеканалів, зафіксовано випадки, коли всі 100% сюжетів новинного випуску були «джинсою».Проте, якщо відкинути всі згадані кандидатури і «лижних інструкторів», є ризик, що Суспільне очолить Голова монструозного Держкомтелерадіо: Олег Наливайко. Ось лишень офіційні факти його біографії : 1984-1991 - зав. відділом політики і преси Львівського обкому, ЦК комсомолу України. 1998-2002 - голова правління корпорації «Інформаційні системи України» (ТІА "Вікна», «Приват ТБ Дніпро», «Приват ТБ Харків», радіо «Довіра», радіо «Прем’єр», «Комсомольская правда в Украине», «Киевские ведомости», фірма «Довіра», УНІАН). 2002-2009 - генеральний директор інформаційного агентства «УНІАН». З квітня 2012 - по березень 2014 - Голова Національної спілки журналістів України, себто в буремний час президентства Януковича і медіа-кураторства Льовочкіна. Людина і словом, і ділом знає, як провадити «єдино вірну» політику партії.На одному з засідань Наглядової ради щодо конкурсу Вадим Міський, експерт Реанімаційного пакету реформ, вочевидь вчуваючи ризик голосування за Наливайка, запропонував колегам проголосувати відкрито. Цю пропозицію не підтримали. Голосування буде таємним, бо відкрито голосувати за таку особу і справді, якось незручно.Отже, виходить, як не крути, а незалежного національного медіа в нас з такими кандидатами і розкладами не буде. Нам пропонують споглядати певну виставу «Зураб і лижні інструктори, або Наливайко і кінець ідеї», бо в кінцевому рахунку, хто з них не очолив би Суспільне мовлення - результату не варто очікувати. УТ-1 навіки з нами!
